1. Великий тлумачний словник сучасної мови

поринати

порина́ти

-аю, -аєш, недок., поринути, -рину, -ринеш, док.

1》 у що і без додатка. Занурюватися з головою у воду; пірнати.

|| куди, у чому. Пливучи, занурюватись у хвилі.

|| Глибоко вгрузати (у сніг, пісок і т. ін.).

|| перен. Проникати або потрапляти куди-небудь, у щось.

2》 у чому, перен. Ставати непомітним, зникати, ховатися в масі чого-небудь.

|| Ставати нечутним у галасі (про звуки).

3》 у що, перен. Повністю віддаватися якому-небудь заняттю; зосереджуватися на чомусь.

|| Заглиблюватись (у думки, спогади, мрії і т. ін.); зосереджено думати про щось, пригадувати що-небудь.

|| Набувати певного психічного чи фізичного стану.

|| Уявно переноситися в певні обставини, умови, оточення і т. ін.; пригадувати якісь події з власного життя. Поринути у турботи.

4》 куди, в що. Швидко, стрімко переміщатися (йти, їхати, летіти і т. ін.) у певному напрямі; рухатися вперед із великою швидкістю; мчати, линути.

|| тільки док. Навально ринути, кинутися кудись.

|| перев. док. Швидко, бурхливо политися, потекти.

|| тільки док. Почати лити з великою силою (про дощ). Поринути в бій.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поринати — порина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поринати — ПІРНАТИ, упірнати, занурюватися; (у сніг) вгрузати, загрузати; (в юрбу) мішатися з чим; (в чому) зникати, ховатися; (- звуки) тонути, потопати; (у що)... Словник синонімів Караванського
  3. поринати — ПОРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРИ́НУ́ТИ, ри́ну́, ри́не́ш, док. 1. у що і без дод. Занурюватися з головою у воду; пірнати. Юрко все пірнав, поринав до півдня, трохи не залився водою і нічого не знайшов (І. Словник української мови у 20 томах
  4. поринати — пори́ну́ти (пірну́ти) / порина́ти (пірна́ти) з голово́ю в що. Повністю, цілком віддатися чому-небудь, захопитися чимсь. Я поринув з головою в театр, вбираючи в себе все багатство народних мелодій (Минуле укр. Фразеологічний словник української мови
  5. поринати — ВДУ́МУВАТИСЯ в що (зосереджено думаючи, намагатися зрозуміти суть чого-небудь, розібратися в чомусь), ВГЛИ́БЛЮВАТИСЯ (УГЛИ́БЛЮВАТИСЯ), ВГЛИБЛЯ́ТИСЯ (УГЛИБЛЯ́ТИСЯ), ЗАГЛИ́БЛЮВАТИСЯ, ПОРИНА́ТИ (у спол. зі сл. вдумки, удуми). — Док. Словник синонімів української мови
  6. поринати — Порина́ти, -на́ю, -на́єш, -на́є; пори́нути, -рину́, -не́ш (впірнути) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. поринати — ПОРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРИ́НУ́ТИ, ри́ну́, ри́не́ш, док. 1. у що і без додатка. Занурюватися з головою у воду; пірнати. Юрко все пірнав, поринав до півдня, трохи не залився водою і нічого не знайшов (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. поринати — Порина́ти, -на́ю, -єш гл. Нырять. Мнж. 141. На ставі пишно лебідь плив, а гуси сірії край його поринали. Греб. 362. Любо місяцю з зорями в воду поринати. К. Досв. 90. Словник української мови Грінченка