порозчиняний
Порозчи́няний, -на, -не; звич. мн.
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порозчиняний — порозчи́няний 1 дієприкметник відчинений — про багато чого-небудь порозчи́няний 2 дієприкметник про багато розчинів Орфографічний словник української мови
- порозчиняний — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до порозчиняти I. || порозчиняно, безос. присудк. сл. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до порозчиняти II. || порозчиняно, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- порозчиняний — ПОРОЗЧИ́НЯНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до порозчиня́ти¹. Усі двері її [церкви] порозчиняні, народу усередині трудно просунутись (Панас Мирний); Воротар безпорадно озирнувся на порозчиняні двері кузень, звідки нісся робочий клекіт сотні пар молотів (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
- порозчиняний — ПОРОЗЧИ́НЯНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порозчиня́ти¹. Усі двері її [церкви] порозчиняні, народу усередині трудно просунутись (Мирний, IV, 1955, 141); Воротар безпорадно озирнувся на порозчиняні двері кузень... Словник української мови в 11 томах