1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

потрапляти

Потрапля́ти, -ля́ю, -ля́єш

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потрапляти — потрапля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потрапляти — Влучати; (в око) попадати; (куди) приходити, втрапляти, знаходити що, діставатися, (важко) продіставатися; (у пастку) ловитися, опинятися де; (в халепу) ускакувати; (під ноги) попадатися, плутатися під чим; (на очі) потикатися, навертатися... Словник синонімів Караванського
  3. потрапляти — -яю, -яєш, недок., потрапити, -плю, -пиш; мн. потраплять; док. 1》 неперех., куди, в кого – що, також чим, заст. перех.Кидаючи, просовуючи, спрямовуючи що-небудь, досягати когось, чогось, того, що треба. || Проходити, проникати крізь щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. потрапляти — ПОТРАПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОТРА́ПИТИ, плю, пиш; мн. потра́плять; док. 1. куди, в кого – що, також чим, заст. Кидаючи, просовуючи, спрямовуючи що-небудь, досягати когось, чогось, того, що треба. Словник української мови у 20 томах
  5. потрапляти — зуб на зуб не попада́є (не потрапля́є). Хто-небудь дуже тремтить від великого холоду або з переляку. — Вовки в лісі з’явилися. Не чув? Думаєш, мені тепер не страшно на хутір іти? Зуб на зуб не попадає! (М. Стельмах); Дячок хвилювався. Фразеологічний словник української мови
  6. потрапляти — ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
  7. потрапляти — ПОТРАПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОТРА́ПИТИ, плю, пиш; мн. потра́плять; док. 1. неперех., куди, в кого — що, також чим, заст. перех. Кидаючи, просовуючи, спрямовуючи що-небудь, досягати когось, чогось, того, що треба. Словник української мови в 11 томах
  8. потрапляти — Потрапля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. потрапити, -плю, -пиш, гл. 1) Попадать, попасть, дѣлать, сдѣлать въ мѣру, въ ладъ. Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати. Чуб. V. 412. Словник української мови Грінченка