1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

потьмарити

Потьма́ри́ти, -ма́рю́, -ма́ри́ш; потьма́р, -ма́рмо, -ма́рте

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потьмарити — потьма́ри́ти дієслово доконаного виду форми з наголосом на суфіксі: 'потьмари́ти' вживаються рідко Орфографічний словник української мови
  2. потьмарити — див. потьмарювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потьмарити — ПОТЬМА́РИ́ТИ див. потьма́рювати. Словник української мови у 20 томах
  4. потьмарити — потьма́рити ро́зум (ум, мо́зок і т. ін.) чий, кому і без додатка. Позбавити кого-небудь чіткості сприйняття, розуміння і т. ін.; запаморочити когось. Фразеологічний словник української мови
  5. потьмарити — ЗАСМУ́ЧУВАТИ (викликати смуток у кого-небудь, робити смутним когось), СМУТИ́ТИ, ПЕЧА́ЛИТИ, ПОТЬМА́РЮВАТИ, ОПЕЧА́ЛЮВАТИ рідше, ЖУРИ́ТИ рідше, РОЗСТРО́ЮВАТИ розм., ПЕЧА́ЛУВАТИ діал., ОСМУ́ЧУВАТИ рідко; ПРИСМУ́ЧУВАТИ (трохи). — Док. Словник синонімів української мови
  6. потьмарити — ПОТЬМА́РИ́ТИ див. потьма́рювати. Словник української мови в 11 томах
  7. потьмарити — Потьмари́ти, -рю́, -ри́ш гл. Помрачить. На святому небі усі звізди потьмарило. АД. І. 194. Половина сонця й місяця у тьму потьмарило. АД. І. 190. Словник української мови Грінченка