1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

почесть

По́честь, -ти, -ті, -стю; -честі, -тей

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. почесть — по́честь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. почесть — Пошана, шана, шаноба, повага, честь; мн. ПОЧЕСТІ, ушанування, величання, ф. помпа <н. провести з помпою = провести з почестями>. Словник синонімів Караванського
  3. почесть — див. почесті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. почесть — ПО́ЧЕСТЬ див. по́честі. Словник української мови у 20 томах
  5. почесть — ПО́ЧЕСТІ (ПО́ЧЕСТЬ рідко) (вияви поваги, пошани до когось, чогось, часто пов'язані з урочистим ритуалом), УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ПОША́НА, ПОШАНУВА́ННЯ. За короткий час його дійсно відзначили немалим числом нагород і почестей (Н. Словник синонімів української мови
  6. почесть — ПО́ЧЕСТЬ див. по́честі. Словник української мови в 11 томах
  7. почесть — По́честь, -ти ж. Чествованіе. Наш Миколай чесний, взявся до почести, кивнув, моргнув на Параску, щоб подала меду пляшку. н. п. Словник української мови Грінченка