пригнітити
Пригніти́ти, -нічу́, -ні́тиш
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пригнітити — пригніти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- пригнітити — [приегн'ітитие] -н'ічу, -н'ітиеш; нак. -н'іти, -н'іт'іт' Орфоепічний словник української мови
- пригнітити — див. пригнічувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пригнітити — ПРИГНІТИ́ТИ див. пригні́чувати. Словник української мови у 20 томах
- пригнітити — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док. Словник синонімів української мови
- пригнітити — ПРИГНІТИ́ТИ див. пригні́чувати. Словник української мови в 11 томах
- пригнітити — Пригніта́ти, -та́ю, -єш сов. в. пригнітити, -нічу, -тиш, гл. 1) Придавливать, придавить. А довбня з стелі, та по голові довгомуда, так його й пригнітила. Чуб. II. 97. 2) Угнетать. І не зважиться багатий брата пригнітати. К. Псал. 23. Словник української мови Грінченка