пригнічений

Значення в інших словниках

1. пригнічений — пригні́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
2. пригнічений — див. сумний Словник синонімів Вусика
3. пригнічений — [приегн’ічеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
4. пригнічений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до пригнітити. 2》 у знач. прикм. Якого пригнічують (у 4 знач.). || у знач. ім. пригнічені, -них, мн. Люди, яких пригнічують (у 4 знач.). 3》 у знач. прикм. Охоплений гнітючими, тяжкими, болісними почуттями. || Важкий, болісний (про думки, почуття). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пригнічений — ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пригніти́ти. Я бачила, як ти хиливсь додолу, Пригнічений своїм важким хрестом (Леся Українка); Яринка мовчала. Вона була пригнічена чорним нічним бором, дикою місцевістю, безлюддям (О. Донченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
6. пригнічений — ГНІТЮ́ЧИЙ (про настрій, відчуття і т. ін. — сповнений важкого переживання), ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ, ГНІТЛИ́ВИЙ рідше, ПРИГНІ́ТЛИВИЙ рідше. Сидів (Саїд) скраю, біля трибуни, і не міг звільнитися від цього гнітючого почуття (І. Словник синонімів української мови
7. пригнічений — ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пригніти́ти. Я бачила, як ти хиливсь додолу, Пригнічений своїм важким хрестом (Л. Укр., І, 1951, 210); Яринка мовчала. Вона була пригнічена чорним нічним бором, дикою місцевістю, безлюддям (Донч. Словник української мови в 11 томах