пригнічений
ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пригніти́ти.
Я бачила, як ти хиливсь додолу, Пригнічений своїм важким хрестом (Л. Укр., І, 1951, 210);
Яринка мовчала. Вона була пригнічена чорним нічним бором, дикою місцевістю, безлюддям (Донч., IV, 1957, 207);
*Образно. Зимова тінь лягла під білими деревами. Чистий сніг, пригнічений туманом, не блищав, не сяв (Коцюб., І, 1955, 68).
2. у знач. прикм. Якого пригнічують (у 4 знач.)
Прибитому і пригніченому народові позволено на хвилину брати чинний уділ у загальних справах, прокинутись (Кобр., Вибр., 1954, 39);
// у знач. ім. пригні́чені, них, мн. Люди, яких пригнічують (у 4 знач.).
Прийшла Велика Жовтнева соціалістична революція. Вона скинула царя, вона принесла пригніченим волю, сповнила новим життям усю землю (Тич., III, 1957, 68);
І звідусюди чути голоси, Що з голосом єднаються могучим, І всім пригніченим свої обійми Країна Рад широко розкриває (Рильський, І, 1956, 171).
3. у знач. прикм. Охоплений гнітючими, важкими, болісними почуттями.
Зігнувшись, блідий і пригнічений, сидів Грицько до кінця лекції, мов підбитий птах (Вас., І, 1959, 174);
Пригнічений Павло Петрович звернувся до Аполлонів, Талій, Мельпомен, Псіхей — прикрас свого розкішного кабінету (Полт., Повість.., 1960, 439);
Із пригніченою душею якось мати вернулась із хліва. Занудьгувала корова, не їсть, не п’є, — чи не захворіла?— (Горд., II, 1959, 28);
// Важкий, болісний (про думки, почуття).
Орисю приголомшила ця чутка. Вона ходила мов уві сні, мовчазна, з пригніченими думками (Д. Бедзик. Серце.., 1961, 39).
Значення в інших словниках
- пригнічений — пригні́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- пригнічений — див. сумний Словник синонімів Вусика
- пригнічений — [приегн’ічеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- пригнічений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до пригнітити. 2》 у знач. прикм. Якого пригнічують (у 4 знач.). || у знач. ім. пригнічені, -них, мн. Люди, яких пригнічують (у 4 знач.). 3》 у знач. прикм. Охоплений гнітючими, тяжкими, болісними почуттями. || Важкий, болісний (про думки, почуття). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пригнічений — ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пригніти́ти. Я бачила, як ти хиливсь додолу, Пригнічений своїм важким хрестом (Леся Українка); Яринка мовчала. Вона була пригнічена чорним нічним бором, дикою місцевістю, безлюддям (О. Донченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- пригнічений — ГНІТЮ́ЧИЙ (про настрій, відчуття і т. ін. — сповнений важкого переживання), ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ, ГНІТЛИ́ВИЙ рідше, ПРИГНІ́ТЛИВИЙ рідше. Сидів (Саїд) скраю, біля трибуни, і не міг звільнитися від цього гнітючого почуття (І. Словник синонімів української мови
- пригнічений — Пригні́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)