1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

пригоряти

Пригоря́ти, -ря́ю, -ря́єш; пригорі́ти, -рю́, -ри́ш, -ря́ть

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пригоряти — пригоря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пригоряти — -яє і пригорати, -ає, недок., пригоріти, -рить, док. 1》 Злегка, трохи обгоріти зверху, знизу, збоку (про що-небудь печене, смажене). || Підгоряючи, відгонити димом, гаром. 2》 Висихати, в'янути від спеки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пригоряти — ПРИГОРЯ́ТИ, я́є і ПРИГОРА́ТИ, а́є, недок., ПРИГОРІ́ТИ, ри́ть, док. 1. Злегка, трохи обгоріти зверху, знизу, збоку (про що-небудь печене, смажене). Хліб пригорів; // Обсмалюватися, обгоряти на вогні (про предмети). Словник української мови у 20 томах
  4. пригоряти — В'Я́НУТИ (про рослину — втрачати свіжість), ЗАВ'ЯДА́ТИ, БЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'ЯДА́ТИ, ПРИГОРЯ́ТИ (ПРИГОРА́ТИ) (частково); НИ́ДІТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ діал. (рости напівзів'ялою, миршавою). — Док. Словник синонімів української мови
  5. пригоряти — ПРИГОРЯ́ТИ, я́є і ПРИГОРА́ТИ, а́є, недок., ПРИГОРІ́ТИ, ри́ть, док. 1. Злегка, трохи обгоріти зверху, знизу, збоку (про що-небудь печене, смажене). Хліб пригорів; // Обсмалюватися, обгоряти на вогні (про предмети). Словник української мови в 11 томах