пригоряти
ПРИГОРЯ́ТИ, я́є і ПРИГОРА́ТИ, а́є, недок., ПРИГОРІ́ТИ, ри́ть, док.
1. Злегка, трохи обгоріти зверху, знизу, збоку (про що-небудь печене, смажене).
Хліб пригорів;
// Обсмалюватися, обгоряти на вогні (про предмети).
Темне обличчя дідове проти заходу сонця позолочене, срібні його вуса мов у огні пригоріли, орлячі очі одблискують (Вас., Незібр. тв., 1941, 82);
// Підгоряючи, відгонити димом, гаром.
[Оксана:] Що це так горілим тхне? [Ганя:] Ну? А, це у мене печеня пригоріла (Корн., II, 1955, 174);
Марудно Насті. Цілісінький ранок копається, а діла — мало. Ледве витопила в печі: борщ википів, каша пригоріла (Речм., Весн. грози, 1961, 102).
2. Висихати, в’янути від спеки.
— Відіслала косарів, — зітхнувши, сказала Килина Іванівна. — Он пригоріло і, хоч ти плач, сиплеться зерно (Головко, І, 1957, 433).
Значення в інших словниках
- пригоряти — пригоря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- пригоряти — -яє і пригорати, -ає, недок., пригоріти, -рить, док. 1》 Злегка, трохи обгоріти зверху, знизу, збоку (про що-небудь печене, смажене). || Підгоряючи, відгонити димом, гаром. 2》 Висихати, в'янути від спеки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пригоряти — ПРИГОРЯ́ТИ, я́є і ПРИГОРА́ТИ, а́є, недок., ПРИГОРІ́ТИ, ри́ть, док. 1. Злегка, трохи обгоріти зверху, знизу, збоку (про що-небудь печене, смажене). Хліб пригорів; // Обсмалюватися, обгоряти на вогні (про предмети). Словник української мови у 20 томах
- пригоряти — В'Я́НУТИ (про рослину — втрачати свіжість), ЗАВ'ЯДА́ТИ, БЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'ЯДА́ТИ, ПРИГОРЯ́ТИ (ПРИГОРА́ТИ) (частково); НИ́ДІТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ діал. (рости напівзів'ялою, миршавою). — Док. Словник синонімів української мови
- пригоряти — Пригоря́ти, -ря́ю, -ря́єш; пригорі́ти, -рю́, -ри́ш, -ря́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)