прикметний

Значення в інших словниках

1. прикметний — прикме́тний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
2. прикметний — -а, -е, розм. 1》 Який відзначається певною особливістю; характерний. 2》 Який вирізняється з-поміж інших; помітний. 3》 Який є знаком чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прикметний — ПРИКМЕ́ТНИЙ, а, е, розм. 1. Який відзначається певною особливістю; характерний. Ось скатерть Шльонськая нешпетна, Її у Липську добули; Найбільше в тім вона прикметна, На стіл як тілько настели І загадай, якої страви, То всякі вродяться потрави (І. Словник української мови у 20 томах
4. прикметний — ПОМІ́ТНИЙ (який або якого можна помітити, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТНИЙ, ВІДМІ́ТНИЙ, ПОКАЗНИ́Й, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРИКМЕ́ТНИЙ (ПРИКМІТНИЙ) розм. Він, що не кажіть, помітний! Міцний, ставний, енергійний (Я. Словник синонімів української мови
5. прикметний — ПРИКМЕ́ТНИЙ, а, е, розм. 1. Який відзначається певною особливістю; характерний. Ось скатерть Шльонськая нешпетна, Її у Липську добули; Найбільше в тім вона прикметна, На стіл як тілько настели І загадай, якої страви, То всякі вродяться потрави (Котл. Словник української мови в 11 томах
6. прикметний — Прикметний и прикмітний, -а, -е Примѣтный; замѣтный, выдающійся. Левч. 124. Один був Турн царьок нешпетний, з латином у сусідстві жив, дочці і матері прикметний, і батько дуже з ним дружив. Котл. Ен. IV. 17. Словник української мови Грінченка