1. Словник української мови в 11 томах

прикметний

ПРИКМЕ́ТНИЙ, а, е, розм.

1. Який відзначається певною особливістю; характерний.

Ось скатерть Шльонськая нешпетна, Її у Липську добули; Найбільше в тім вона прикметна, На стіл як тілько настели І загадай, якої страви, То всякі вродяться потрави (Котл., І, 1952, 173);

Посилення уваги до людської особистості, до характеру сучасника — одна з прикметних якостей нашої нинішньої прози, і якість, поза всяким сумнівом, хороша (Рад. літ-во, 2, 1962, 52);

Друга прикметна риса нинішньої декади [в Москві] — це те, що в ній на повну силу зазвучала народна пісня, в усій красі виступила самодіяльна творчість (Рильський, Веч. розмови, 1964, 13).

2. Який виділяється з-поміж інших; помітний.

При кухні, на сидінні маячила прикметна постать відомого всій роті кухаря Меркурія (Кач., Вибр., 1947, 142);

— Візьміть за приклад Сервантеса. Він написав кілька дуже прикметних і гарних повістей, та, якби не створив «Донкішота», ніколи не зайняв би в літературі того місця, яке посідає тепер! (Полт., Повість.., 1960, 598).

3. Який є знаком чого-небудь.

Рука черкнула і кам’яну скіфську бабу.. Хтось придумав, закопав біля двору, і тепер навіть вночі, якщо п’яний, йдучи з чайної, наткнеться на цей прикметний стовпчик, то одразу визначить свої координати (Гончар, Тронка, 1963, 43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикметний — прикме́тний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. прикметний — -а, -е, розм. 1》 Який відзначається певною особливістю; характерний. 2》 Який вирізняється з-поміж інших; помітний. 3》 Який є знаком чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прикметний — ПРИКМЕ́ТНИЙ, а, е, розм. 1. Який відзначається певною особливістю; характерний. Ось скатерть Шльонськая нешпетна, Її у Липську добули; Найбільше в тім вона прикметна, На стіл як тілько настели І загадай, якої страви, То всякі вродяться потрави (І. Словник української мови у 20 томах
  4. прикметний — ПОМІ́ТНИЙ (який або якого можна помітити, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТНИЙ, ВІДМІ́ТНИЙ, ПОКАЗНИ́Й, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРИКМЕ́ТНИЙ (ПРИКМІТНИЙ) розм. Він, що не кажіть, помітний! Міцний, ставний, енергійний (Я. Словник синонімів української мови
  5. прикметний — Прикме́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. прикметний — Прикметний и прикмітний, -а, -е Примѣтный; замѣтный, выдающійся. Левч. 124. Один був Турн царьок нешпетний, з латином у сусідстві жив, дочці і матері прикметний, і батько дуже з ним дружив. Котл. Ен. IV. 17. Словник української мови Грінченка