провозити

Значення в інших словниках

1. провозити — прово́зити дієслово недоконаного виду провози́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. провозити — I провоз`ити-ожу, -озиш, док., перех. Возити якийсь час або якусь кількість. II пров`озити-ожу, -озиш, недок., провезти, -зу, -зеш; мин. ч. провіз, -везла, -везло; док., перех. Везучи, переміщати кого-, що-небудь. || Перевозити з собою (звичайно таємно). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. провозити — ПРОВОЗИ́ТИ, ожу́, о́зиш, док., кого, що. Возити якийсь час або якусь кількість. Теплушко, фарбована в біле, Ти скільки під вибухів гук Людей на землі провозила, Кохань, і прощань, і розлук? (А. Малишко). ПРОВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок. Словник української мови у 20 томах
4. провозити — ПЕРЕВО́ЗИТИ (когось, щось з одного місця в інше); ТРАНСПОРТУВА́ТИ (перев. вантажі); ПРОВО́ЗИТИ (звичайно таємно). — Док.: перевезти, відтранспортува́ти, провезти. Темними ночами осінніми перевозив дід Черемшина на острів партизанів (О. Словник синонімів української мови
5. провозити — ПРОВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., ПРОВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. прові́з, везла́, ло́; док., перех. Везучи, переміщати кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах
6. провозити — Прово́зити, -жу, -зиш сов. в. провезти, -зу, -зе́ш, гл. Провозить, провезти. Верстви зо дві я його провіз, а, там він уже сам пішов. Харьк. у. Словник української мови Грінченка