1. Словник української мови в 11 томах

провозити

ПРОВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., ПРОВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. прові́з, везла́, ло́; док., перех. Везучи, переміщати кого-, що-небудь.

Тож як провозять її по великих містах в колісниці І уділяє богиня свого благодатного дару Смертному людові, — міддю і сріблом їй шлях устеляють, Щедрим приносом збагачують (Зеров, Вибр., 1966, 177);

— Тепер я вас іншим шляхом провезу, щоб ви бачили всю Мар’янівку, щоб ви знали, яка вона є! — сказав Кравченко, як вони усілися (Мирний, III, 1954, 333);

Альтов захотів зробити хлопчині щось приємне.. І він гукнув Жені: — Сідай у мою машину, провезу! (Гуц., Скупана.., 1965, 27);

// Перевозити з собою (звичайно таємно).

Для селян, які провозили десь на західний торг звичайний набуток своєї праці, такі придорожні села з панським чи його дозорного посіпаки замочком ставали страховищем, яке об’їздилося густими ковильними перелогами та лісами (Ле, Наливайко, 1957, 6);

Листи поетеси [Лесі Українки] до родичів і друзів свідчать про те, що вона засвоїла методи конспірації.. Те, чого не можна було провезти, поетеса заучувала напам’ять для усної передачі (Рад. літ-во, 18, 1955, 197);

// перев. док. Везучи, доставити куди-небудь.

Сідай на мій віз, я тебе провезу до мого двора, що ніхто й не побачить (Кв.-Осн., II, 1956, 462).

ПРОВОЗИ́ТИ, ожу́, о́зиш, док., перех. Возити якийсь час або якусь кількість.

Теплушко, фарбована в біле, Ти скільки під вибухів гук Людей на землі провозила, Кохань, і прощань, і розлук? (Мал., Звенигора, 1959, 121).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провозити — прово́зити дієслово недоконаного виду провози́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. провозити — I провоз`ити-ожу, -озиш, док., перех. Возити якийсь час або якусь кількість. II пров`озити-ожу, -озиш, недок., провезти, -зу, -зеш; мин. ч. провіз, -везла, -везло; док., перех. Везучи, переміщати кого-, що-небудь. || Перевозити з собою (звичайно таємно). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. провозити — ПРОВОЗИ́ТИ, ожу́, о́зиш, док., кого, що. Возити якийсь час або якусь кількість. Теплушко, фарбована в біле, Ти скільки під вибухів гук Людей на землі провозила, Кохань, і прощань, і розлук? (А. Малишко). ПРОВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок. Словник української мови у 20 томах
  4. провозити — ПЕРЕВО́ЗИТИ (когось, щось з одного місця в інше); ТРАНСПОРТУВА́ТИ (перев. вантажі); ПРОВО́ЗИТИ (звичайно таємно). — Док.: перевезти, відтранспортува́ти, провезти. Темними ночами осінніми перевозив дід Черемшина на острів партизанів (О. Словник синонімів української мови
  5. провозити — Прово́зити, -во́жу, -во́зиш; прово́зь, -во́зьте; див. прове́зти́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. провозити — Прово́зити, -жу, -зиш сов. в. провезти, -зу, -зе́ш, гл. Провозить, провезти. Верстви зо дві я його провіз, а, там він уже сам пішов. Харьк. у. Словник української мови Грінченка