проводка
ПРОВО́ДКА, и, ж.
1. Дія за знач. прово́дити 1, 7.
В середині липня корабель вийде за полярне коло і забезпечуватиме проводку суден (Веч. Київ, 24.V 1957, 1);
На підставі всіх зазначених у звіті витрат і підтверджуючих документів обліковець робить по «Прибутково-видатковій книзі комірника» відповідні проводки у видатковій частині (Колг. Укр., 11, 1958, 11).
2. Система проводів (для передач електричного струму).
— Та ось бачиш, — показав на дроти хлопець. — Виноград щоразу замикає проводку, і радіо не хоче говорить (Кучер, Голод, 1961, 51);
Цілість проводів захованої проводки перевіряють контрольною лампою (Знання.., 8, 1967, 32).
3. спец. Водіння коней ступо́ю для повільного остигання після бігу.
Під час проводки вершник править поводами вуздечки (Конярство, 1957, 118).
Значення в інших словниках
- проводка — прово́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- проводка — [проводка] -дкие, д. і м. -одз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
- проводка — -и, ж. 1》 Система дротів (для передавання електричного струму). Електрична проводка. 2》 спец. Водіння коней ступою для повільного остигання після бігу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проводка — ПРОВО́ДКА, и, ж. 1. Дія за знач. прово́дити 1, 7. На підставі всіх зазначених у звіті витрат і підтверджуючих документів обліковець робить по “Прибутково-видатковій книзі комірника” відповідні проводки у видатковій частині (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- проводка — рос. проводка 1. Обліковий документ у бухгалтерії, де вказано, на яких рахунках бухгалтерського обліку має бути відображена господарська операція. Eкономічна енциклопедія