проводка
ПРОВО́ДКА, и, ж.
1. Дія за знач. прово́дити 1, 7.
На підставі всіх зазначених у звіті витрат і підтверджуючих документів обліковець робить по “Прибутково-видатковій книзі комірника” відповідні проводки у видатковій частині (з наук. літ.);
В середині липня корабель вийде за полярне коло і забезпечуватиме проводку суден (з газ.).
2. Система проводів (для передач електричного струму).
– Та ось бачиш, – показав на дроти хлопець. – Виноград щоразу замикає проводку, і радіо не хоче говорить (В. Кучер);
Цілість проводів захованої проводки перевіряють контрольною лампою (з наук.-попул. літ.).
3. спец. Водіння коней ступо́ю для повільного остигання після бігу.
Під час проводки вершник править поводами вуздечки (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проводка — прово́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- проводка — [проводка] -дкие, д. і м. -одз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
- проводка — -и, ж. 1》 Система дротів (для передавання електричного струму). Електрична проводка. 2》 спец. Водіння коней ступою для повільного остигання після бігу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проводка — ПРОВО́ДКА, и, ж. 1. Дія за знач. прово́дити 1, 7. В середині липня корабель вийде за полярне коло і забезпечуватиме проводку суден (Веч. Київ, 24. Словник української мови в 11 томах
- проводка — рос. проводка 1. Обліковий документ у бухгалтерії, де вказано, на яких рахунках бухгалтерського обліку має бути відображена господарська операція. Eкономічна енциклопедія