проворний

Значення в інших словниках

1. проворний — (який швидко і добре щось робить) спритний, вправний, зграбний, моторний, (легко дає собі раду в різних ситуаціях) верткий, в'юнкий, меткий. Словник синонімів Полюги
2. проворний — прово́рний прикметник Орфографічний словник української мови
3. проворний — див. жвавий; спритний Словник синонімів Вусика
4. проворний — -а, -е. 1》 Швидкий і вправний у роботі (про людину); меткий. || на що, до чого. Який має певну схильність; охочий до чого-небудь. || Який діє спритно, швидко, вправно в руках людини (про знаряддя праці). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. проворний — див. бистрий Словник чужослів Павло Штепа
6. проворний — ПРОВО́РНИЙ, а, е. 1. Швидкий і вправний у роботі (про людину); меткий. Поки стара мати допленталась додому, проворна Настя вже роздяглася, поздіймала з голови стрічки та квітки і сховала в скриню (І. Словник української мови у 20 томах
7. проворний — го́стрий на язи́к (на сло́во, на слова́, на мо́ву і т. ін.). Здатний влучно, дошкульно, різко, дотепно і т. ін. висловлюватися. Замолоду була (Мар’я) красива, швидка, весела… і на язик гостра (Панас Мирний); Надто гострий він на язик, не змовчить... Фразеологічний словник української мови
8. проворний — ЖВА́ВИЙ (про очі, погляд, обличчя — який часто змінює свій вираз), РУХЛИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, БИ́СТРИЙ розм., ПРУДКИ́Й розм., ПРОВО́РНИЙ розм. (про очі, погляд). Її жваве личко пожурнішало на якусь мить (Є. Гуцало); Вужчають і світлішають.. Словник синонімів української мови
9. проворний — ПРОВО́РНИЙ, а, е. 1. Швидкий і вправний у роботі (про людину); меткий. Поки стара мати допленталась додому, проворна Настя вже роздяглася, поздіймала з голови стрічки та квітки і сховала в скриню (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
10. проворний — Проворний, -а, -е Проворный, быстрый, ловкій. На лихо здався він проворний, завзятійший од всіх бурлак. Котл. Ен. І. Словник української мови Грінченка