проворний
ПРОВО́РНИЙ, а, е.
1. Швидкий і вправний у роботі (про людину); меткий.
Поки стара мати допленталась додому, проворна Настя вже роздяглася, поздіймала з голови стрічки та квітки і сховала в скриню (Н.-Лев., VI, 1966, 310);
Донька — висока, голубоока, струнка та проворна, як в’юн, дівчина років п’ятнадцяти — жваво налагодила що слід до чаю (Л. Янов., І, 1959, 215);
Жухарєв тим часом подався вперед, легкий, сухорлявий, проворний, як людина, що звикла багато бігати в житті (Гончар, Маша.., 1959, 20);
*Образно. Проворна зірка хвостом розсипала бліде багаття по чорному череві мовчазного неба (Ле, Ю. Кудря, 1956, 45);
// на що, до чого. Який має певну схильність; охочий до чого-небудь.
Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятіший од всіх бурлак (Котл., І, 1952, 65);
Христя витягла жару. — Як же ти його візьмеш? — скрикнув Грицько.. — А до хлопців, не бійсь, проворна, — зло увернув він (Мирний, III, 1954, 13);
// Який діє спритно, швидко, вправно в руках людини (про знаряддя праці).
Нахилившися, майстер обтісує стовбур. Сокира слухняна і проворна (Ю. Янов., II, 1958, 141);
У руці [римаря] проворне шило. Дратва пасмом у зубах (Стельмах, V, 1963, 18);
// Який характеризується спритністю, моторністю, жвавістю і т. ін.
Вона задивилась на його проворні темні очі й од того часу причепилась до його, як реп’ях (Н.-Лев., III, 1956, 362);
Параска, вдячна, схвильована, не могла натішитись невісткою, замилувано стежила за проворною постаттю (Горд., II, 1959, 285);
Холодна вода окропом ошпарила Тимофія.. Проворними рухами він під водою зірвав з себе чоботи, піджак, ривком піднявся вгору, на всі груди вдихнув повітря і знову занурився в ріку (Стельмах, II, 1962, 204).
2. Надто рухливий, прудкий (про тварин).
У степу в траві пахучій, Коник, вдатний молодець. І веселий, і співучий, І проворний стрибунець (Гл., Вибр., 1951, 81);
Проворний пес утікав тепер до города, всі пустилися за ним (Ков., Світ.., 1960, 111);
Близенько біля хат Хуркоче табунець проворних куріп’ят! (Рильський, II, 1946, 162).
Значення в інших словниках
- проворний — (який швидко і добре щось робить) спритний, вправний, зграбний, моторний, (легко дає собі раду в різних ситуаціях) верткий, в'юнкий, меткий. Словник синонімів Полюги
- проворний — прово́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- проворний — див. жвавий; спритний Словник синонімів Вусика
- проворний — -а, -е. 1》 Швидкий і вправний у роботі (про людину); меткий. || на що, до чого. Який має певну схильність; охочий до чого-небудь. || Який діє спритно, швидко, вправно в руках людини (про знаряддя праці). Великий тлумачний словник сучасної мови
- проворний — див. бистрий Словник чужослів Павло Штепа
- проворний — ПРОВО́РНИЙ, а, е. 1. Швидкий і вправний у роботі (про людину); меткий. Поки стара мати допленталась додому, проворна Настя вже роздяглася, поздіймала з голови стрічки та квітки і сховала в скриню (І. Словник української мови у 20 томах
- проворний — го́стрий на язи́к (на сло́во, на слова́, на мо́ву і т. ін.). Здатний влучно, дошкульно, різко, дотепно і т. ін. висловлюватися. Замолоду була (Мар’я) красива, швидка, весела… і на язик гостра (Панас Мирний); Надто гострий він на язик, не змовчить... Фразеологічний словник української мови
- проворний — ЖВА́ВИЙ (про очі, погляд, обличчя — який часто змінює свій вираз), РУХЛИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, БИ́СТРИЙ розм., ПРУДКИ́Й розм., ПРОВО́РНИЙ розм. (про очі, погляд). Її жваве личко пожурнішало на якусь мить (Є. Гуцало); Вужчають і світлішають.. Словник синонімів української мови
- проворний — Прово́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- проворний — Проворний, -а, -е Проворный, быстрый, ловкій. На лихо здався він проворний, завзятійший од всіх бурлак. Котл. Ен. І. Словник української мови Грінченка