1. Словник української мови в 11 томах

проворно

ПРОВО́РНО. Присл. до прово́рний.

Нимидора поралась в чужій хаті проворно (Н.-Лев., II, 1956, 183);

Отець Миколай проворно оглянувся навкруги (Стельмах, І, 1962, 486);

Проворно ходить біля них [чумаків] рожеволиця шинкарка, нарізаючи скиби хліба, розставляючи пляшки (Голов., Драми, 1958, 99);

Заніміла і мати за верстатом, тільки пальці її проворно в’яжуть все нові й нові вузлики в старому начинні (Цюпа, Три явори, 1958, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проворно — прово́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. проворно — Присл. до проворний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проворно — ПРОВО́РНО. Присл. до прово́рний. Нимидора поралась в чужій хаті проворно (І. Нечуй-Левицький); Отець Миколай проворно оглянувся навкруги (М. Стельмах); Проворно ходить біля них [чумаків] рожеволиця шинкарка, нарізаючи скиби хліба, розставляючи пляшки (С. Словник української мови у 20 томах
  4. проворно — Проворно нар. Проворно, быстро. Словник української мови Грінченка