простацтво

Значення в інших словниках

1. простацтво — проста́цтво іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
2. простацтво — -а, с., розм. 1》 Властивість за знач. простацький. 2》 збірн. Прості, непривілейованого стану люди. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. простацтво — ПРОСТА́ЦТВО, а, с., розм. 1. Властивість за знач. проста́цький. Усі приняли [сприйняли] сю вихідку [вихватку] старого попа за знак простацтва, притупленого почуття делікатності (І. Словник української мови у 20 томах
4. простацтво — ПРОСТО́ЛЮД заст. (люди, що належали до непривілейованих верств суспільства; з погляду привілейованих верств — з відтінком зверхності, зневажливості), ПРОСТОЛЮ́ДДЯ, ПРОСТОНАРО́ДДЯ, ПРОСТОТА, ПРОСТА́ЦТВО, ЧЕРНЬ зневажл., ПЛЕБС зневажл., ГОЛО́ТА зневажл. Словник синонімів української мови
5. простацтво — ПРОСТА́ЦТВО, а, с., розм. 1. Властивість за знач. проста́цький. Усі приняли [сприйняли] сю вихідку [вихватку] старого попа за знак простацтва, притупленого почуття делікатності (Фр. Словник української мови в 11 томах
6. простацтво — Простацтво, -ва с. 1) Простонародный бытъ. Ниньки у нас, у простацтві стома карбованцями не обійдешся за рік. Камен. у. 2) соб. Простые люди. К. Дз. 35. Співались вони або читались у рукописі геть широко по Вкраїні між панами, а деякі чував я й між простацтвом. К. ХП. 19. Словник української мови Грінченка