проїздити

Проїзди́ти, -жджу́, -зди́ш

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проїздити — прої́здити дієслово доконаного виду проїзди́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. проїздити — I проїзд`итидив. проїжджати I. II про`їздитидив. проїжджати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проїздити — ПРОЇЗДИ́ТИ див. проїжджа́ти¹. ПРОЇ́ЗДИТИ див. проїжджа́ти². Словник української мови у 20 томах
  4. проїздити — ПРОЇ́ХАТИ (де-небудь, повз когось, щось — про людей або засоби пересування), ПРОКОТИ́ТИСЯ розм., ПРОКОТИ́ТИ розм., ПРОКАТА́ТИ розм. рідше; ПРОТРЯСТИ́СЯ розм., ПРОТРУСИ́ТИСЯ розм. (нерівною дорогою або в тряському екіпажі). — Недок. Словник синонімів української мови
  5. проїздити — ПРОЇ́ЗДИТИ див. проїжджа́ти². ПРОЇЗДИ́ТИ див. проїжджа́ти¹. Словник української мови в 11 томах
  6. проїздити — Прої́здити, -джу, -диш гл. Проѣздить. Хоче Палій проїздити коня свого. Драг. 204. --------------- Проїзди́ти, -джу́, -ди́ш сов. в. проїхати, -їду, -деш, гл. Проѣзжать, ѣхать, проѣхать. Усюде, де не проїздив Кобза, народ ворушився. Стор. МПр. 51. Проїхали поле, проїхали друге. Чуб. V. 226. Словник української мови Грінченка