1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

піддячий

Піддя́чий, -чого; -дя́чі, -чих

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піддячий — піддя́чий іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. піддячий — -чого, ч., іст. Помічник дяка (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. піддячий — Урядовець московський Словник чужослів Павло Штепа
  4. піддячий — ПІДДЯ́ЧИЙ, чого, ч., іст. Помічник дяка (у 2 знач.). Надумавши, що робити, узяв [Демко] уранці і відвів хлопця, свого-таки сина, у науку, попереду до піддячого (Г. Квітка-Основ'яненко); Піддячий ніс попереду царську грамоту і зразу ж вручив її гетьманові (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
  5. піддячий — ПІДДЯ́ЧИЙ, чого, ч., іст. Помічник дяка (у 2 знач.). Надумавши, що робити, узяв [Демко] уранці і відвів хлопця, свого-таки сина, у науку, попереду до піддячого (Кв.-Осн., II, 1956, 481); Піддячий ніс попереду царську грамоту і зразу ж вручив її гетьманові (Панч, Гомон. Україна, 1954, 461). Словник української мови в 11 томах
  6. піддячий — Піддя́чий, -чого м. Помощникъ дьячка. Зараз по нашого о. Петра та по дяка й піддячого посилай. Г. Барв. 466. Наш піддячий любить борщ гарячий, а голодний їсть і холодний. Ном. № 12142. Словник української мови Грінченка