піддячий
піддя́чий
-чого, ч., іст.
Помічник дяка (у 2 знач.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- піддячий — піддя́чий іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
- піддячий — Урядовець московський Словник чужослів Павло Штепа
- піддячий — ПІДДЯ́ЧИЙ, чого, ч., іст. Помічник дяка (у 2 знач.). Надумавши, що робити, узяв [Демко] уранці і відвів хлопця, свого-таки сина, у науку, попереду до піддячого (Г. Квітка-Основ'яненко); Піддячий ніс попереду царську грамоту і зразу ж вручив її гетьманові (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
- піддячий — Піддя́чий, -чого; -дя́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- піддячий — ПІДДЯ́ЧИЙ, чого, ч., іст. Помічник дяка (у 2 знач.). Надумавши, що робити, узяв [Демко] уранці і відвів хлопця, свого-таки сина, у науку, попереду до піддячого (Кв.-Осн., II, 1956, 481); Піддячий ніс попереду царську грамоту і зразу ж вручив її гетьманові (Панч, Гомон. Україна, 1954, 461). Словник української мови в 11 томах
- піддячий — Піддя́чий, -чого м. Помощникъ дьячка. Зараз по нашого о. Петра та по дяка й піддячого посилай. Г. Барв. 466. Наш піддячий любить борщ гарячий, а голодний їсть і холодний. Ном. № 12142. Словник української мови Грінченка