1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

ранґ

Ранґ, -ґу, у -зі; ра́нґи, -ґів (ч. р.) і ра́нґа, -ґи; ра́нґи, ранґ (ж. р.) (нім. der Rang)

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ранґ — Звання, титул, сов. чин, (духовний) сан; ФР. КАТЕГОРІЯ, розряд. Словник синонімів Караванського
  2. ранґ — Ранґ, -ґу м. = ранг. Словник української мови Грінченка