ратище

Значення в інших словниках

1. ратище — ра́тище іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
2. ратище — див. держак Словник синонімів Вусика
3. ратище — -а, с., заст. 1》 Древко (у 1 знач.). 2》 Спис. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ратище — РА́ТИЩЕ, а, с., заст. 1. Древко (у 1 знач.). Хмельницький взяв обома руками ратище, поцілував червоно-синій прапор (Н. Рибак); З-за лісу .. виїхали вершники. Передні тримали поскручувані на ратищах корогви (Іван Ле). 2. Спис. Вже третій день тривали лови. Словник української мови у 20 томах
5. ратище — ДЕРЖА́К (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), РУ́ЧКА, РУКОЯ́ТКА, РУКОЯ́ТЬ, РУКІ́В'Я розм., ДЕ́РЖАЛНО розм., РА́ТИЩЕ заст., ДЕ́РЖАЛО діал.; ГРА́БЛИЩЕ, ГРАБЛИ́НА розм., ГРА́БЛИСЬКО розм. Словник синонімів української мови
6. ратище — РА́ТИЩЕ, а, с., заст. 1. Древко (у 1 знач.). Хмельницький взяв обома руками ратище, поцілував червоно-синій прапор (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 59); З-за лісу.. виїхали вершники. Передні тримали поскручувані на ратищах корогви (Ле, Наливайко, 1957, 296). Словник української мови в 11 томах
7. ратище — Ратище, -ща с. Древко копья; копье. ЗОЮР. І. 293. Наважували на списи ратища. Стор. Да взяв на ратище ворота так, як от сніп святого хліба візьмеш. ЗОЮР. І. 4. А мій милий коня веде, на ратище підпірається. Грин. III. 593. ув. ратюга. Словник української мови Грінченка