рахітик
Рахі́тик, -ка; -тики, -ків
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рахітик — рахі́тик іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- рахітик — див. слабий Словник синонімів Вусика
- рахітик — -а, ч., розм. Людина, хвора на рахіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рахітик — РАХІ́ТИК, а, ч., розм. Людина, хвора на рахіт. * У порівн. Він повів гостя на веранду, коливаючись на зігнутих, як у рахітика, татарських ногах (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
- рахітик — РАХІ́ТИК, а, ч., розм. Людина, хвора на рахіт. У неї великі, тупо здивовані очі рахітика (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 275); *У порівн. Він повів гостя на веранду, коливаючись на зігнутих, як у рахітика, татарських ногах (Коцюб., І, 1955, 287). Словник української мови в 11 томах