1. Словник української мови в 11 томах

рахітик

РАХІ́ТИК, а, ч., розм. Людина, хвора на рахіт.

У неї великі, тупо здивовані очі рахітика (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 275);

*У порівн. Він повів гостя на веранду, коливаючись на зігнутих, як у рахітика, татарських ногах (Коцюб., І, 1955, 287).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рахітик — рахі́тик іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. рахітик — див. слабий Словник синонімів Вусика
  3. рахітик — -а, ч., розм. Людина, хвора на рахіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рахітик — РАХІ́ТИК, а, ч., розм. Людина, хвора на рахіт. * У порівн. Він повів гостя на веранду, коливаючись на зігнутих, як у рахітика, татарських ногах (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  5. рахітик — Рахі́тик, -ка; -тики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)