ригати

Рига́ти, -га́ю, -га́єш; ригну́ти, -гну́

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ригати — рига́ти дієслово недоконаного виду вульг. Орфографічний словник української мови
  2. ригати — Аю, -аєш, недок., вульг. Блювати. Перепрошую, мушу йти ригати (Четвер). Якщо людина під час бодуна хоче ригати, а немає чим, тоді вона й насправді мучиться (І. Сова). Словник сучасного українського сленгу
  3. ригати — -аю, -аєш, недок., вульг. Те саме, що блювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ригати — РИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., вульг. Те саме, що блюва́ти. Вони обидва повисли на тину і ригали з себе усе, чим снідали й не снідали (Кучер, Трудна любов, 1960, 503). Словник української мови в 11 томах
  5. ригати — РИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., вульг. Те саме, що блюва́ти. Вони обидва повисли на тину і ригали з себе усе, чим снідали й не снідали (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
  6. ригати — Рига́ти, -га́ю, -єш, одн. в ригнути, -ну, -неш гл. 1) Дѣлать отрыжку, отрыгнуть. Не їв редьки, не буде ригати. Ном. № 6744. 2) Блевать, рвать, вырвать. 3) Изрыгать, изрыгнуть. Язики на мене гострять і отруту з уст ригають. К. Псал. 313. Словник української мови Грінченка
  7. ригати — ри́гати (ри́ґати) вул. блювати|| = вертати ◊ ри́гнути ба́лак → балак Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. ригати — БЛЮВА́ТИ без додатки і чим, РИГА́ТИ вульг., ВИКИДА́ТИ що і без додатка, розм. рідше. — Док.: ви́кинути. Міське повітря давило йому груди, затроювало кров із кожним зітханням. Першими тижнями то вже так було зле, що аж кров'ю почав блювати (Г. Словник синонімів української мови