1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

Рига

Ри́га, -ги, -зі (м.); ри́зький, -ка, -ке

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Рига — Ри́га іменник жіночого роду столиця Латвії Орфографічний словник української мови
  2. рига — ЇХАТИ В РИГУ, З'ЇЗДИТИ В РИГУ, ЇХАТИ В РИГУ ЧЕРЕЗ ГОРЛОВКУ. вульг. Блювати, (з іронією) Що таке? В Ригу з'їздила? Отож, пити треба було менше. Словник сучасного українського сленгу
  3. рига — (-и) ж.; крим., мол.; жарт. Блювання. БСРЖ, 509; ЯБМ, 2, 294. Словник жарґонної лексики української мови
  4. Рига — Столиця Латвії, морський та річковий порт на р. Даугава біля її впадіння у Ризьку зат.; 856 тис. мшк.; міжнародні ярмарки; промисловість: електротехнічна та електронна, хіміч. Універсальний словник-енциклопедія
  5. рига — (рос.) 1. Те саме, що і клуня. В Росії переважно призначалася для сушіння зернового хліба і льону. 2. В Латвії та Естонії — це будинок, у якому сполучались житлові й господарські функції. Архітектура і монументальне мистецтво