Рига
Столиця Латвії, морський та річковий порт на р. Даугава біля її впадіння у Ризьку зат.; 856 тис. мшк.; міжнародні ярмарки; промисловість: електротехнічна та електронна, хіміч. (фармакологічна, парфумерно-косметична), деревообробна, легка; Латиська АН, 7 вузів (2 унів. і консерваторія); музеї; романо-ґотичний Домський собор, готичні храми, замок (XIV, XVI ст.), ратуша (XVIII ст.), кам'яниця Чорноголових (XIV, XVII, XIX ст.), цитадель (XVII-XVIII ст.), арсенал (XIX ст.). Заснована 1201 як опорний пункт нім. завоювання Лівонії; з XIII ст. один із найбільших торгових центрів Балтики; 1329-30 завойована хрестоносцями; з 1561 (секуляризація) під владою Польщі, з 1621 — Швеції, з 1710 — Росії; 1919-40 і з 1991 столиця Латвії, 1940-91 Латвійської РСР; 1921 місце укладання Ризького мирного договору.
Значення в інших словниках
- Рига — Ри́га іменник жіночого роду столиця Латвії Орфографічний словник української мови
- рига — ЇХАТИ В РИГУ, З'ЇЗДИТИ В РИГУ, ЇХАТИ В РИГУ ЧЕРЕЗ ГОРЛОВКУ. вульг. Блювати, (з іронією) Що таке? В Ригу з'їздила? Отож, пити треба було менше. Словник сучасного українського сленгу
- рига — (-и) ж.; крим., мол.; жарт. Блювання. БСРЖ, 509; ЯБМ, 2, 294. Словник жарґонної лексики української мови
- Рига — Ри́га, -ги, -зі (м.); ри́зький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рига — (рос.) 1. Те саме, що і клуня. В Росії переважно призначалася для сушіння зернового хліба і льону. 2. В Латвії та Естонії — це будинок, у якому сполучались житлові й господарські функції. Архітектура і монументальне мистецтво