розплата

Значення в інших словниках

1. розплата — розпла́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. розплата — (за працю) ПЛАТА, платня, винагорода; П. відплата, ПОМСТА, покара. Словник синонімів Караванського
3. розплата — див. кара Словник синонімів Вусика
4. розплата — -и, ж. 1》 Плата, винагорода за що-небудь. 2》 перен. Те саме, що відплата. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розплата — РОЗПЛА́ТА, и, ж. 1. Плата, винагорода за що-небудь. [Другий левіт:] Мене послав начальник до рахунків. Майстрам гарамським саме йде розплата за їх роботу при царських палатах (Леся Українка). 2. перен. Те саме, що відпла́та. Словник української мови у 20 томах
6. розплата — ВІДПЛА́ТА (дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло), ПО́МСТА, РОЗПЛА́ТА, РОЗРАХУ́НОК, ВІДДЯ́КА рідше, ПОРАХУ́НОК розм., ЗАПЛА́ТА розм., МСТА заст. уроч.; РЕВА́НШ (за поразку, невдачу, програш і т. ін. у чомусь). Словник синонімів української мови
7. розплата — РОЗПЛА́ТА, и, ж. 1. Плата, винагорода за що-небудь. [Другий левіт:] Мене послав начальник до рахунків. Майстрам гарамським саме йде розплата за їх роботу при царських палатах (Л. Укр., II, 1951, 132). 2. перен. Те саме, що відпла́та. Словник української мови в 11 томах