1. Словник української мови в 11 томах

розплата

РОЗПЛА́ТА, и, ж.

1. Плата, винагорода за що-небудь.

[Другий левіт:] Мене послав начальник до рахунків. Майстрам гарамським саме йде розплата за їх роботу при царських палатах (Л. Укр., II, 1951, 132).

2. перен. Те саме, що відпла́та.

За кров і крик дітей уже гримить розплата.. Тікають вороги, гудуть у спину ката удари батарей (Сос., II, 1958, 239);

Приходить грізний час розплати. Собі могилу кат знайде! (Гонч., Вибр., 1959, 151);

Засмутилася, зажурилася й наша Оксана. Минуло недовге кохання, і наступив час гіркої розплати (Л. Янов., І, 1959, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розплата — розпла́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. розплата — (за працю) ПЛАТА, платня, винагорода; П. відплата, ПОМСТА, покара. Словник синонімів Караванського
  3. розплата — див. кара Словник синонімів Вусика
  4. розплата — -и, ж. 1》 Плата, винагорода за що-небудь. 2》 перен. Те саме, що відплата. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розплата — РОЗПЛА́ТА, и, ж. 1. Плата, винагорода за що-небудь. [Другий левіт:] Мене послав начальник до рахунків. Майстрам гарамським саме йде розплата за їх роботу при царських палатах (Леся Українка). 2. перен. Те саме, що відпла́та. Словник української мови у 20 томах
  6. розплата — ВІДПЛА́ТА (дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло), ПО́МСТА, РОЗПЛА́ТА, РОЗРАХУ́НОК, ВІДДЯ́КА рідше, ПОРАХУ́НОК розм., ЗАПЛА́ТА розм., МСТА заст. уроч.; РЕВА́НШ (за поразку, невдачу, програш і т. ін. у чомусь). Словник синонімів української мови
  7. розплата — Розпла́та, -ти, -ті; -пла́ти, -пла́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)