розсукувати
Розсу́кувати, -су́кую, -су́куєш
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розсукувати — розсу́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розсукувати — -ую, -уєш, недок., розсукати, розсучу, розсучиш і розсукаю, розсукаєш, док., перех. 1》 Розкручувати, розплітати, розділяти на волокна, частини що-небудь зсукане, звите. 2》 розм. Відгортати, відкочувати що-небудь засукане. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розсукувати — РОЗСУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСУКА́ТИ, розсучу́, розсу́чиш і розсука́ю, розсука́єш, док., що. 1. Розкручувати, розплітати, розділяти на волокна, частини що-небудь зсукане, звите. Словник української мови у 20 томах
- розсукувати — РОЗСУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСУКА́ТИ, розсучу́, розсу́чиш і розсука́ю, розсука́єш, док., перех. 1. Розкручувати, розплітати, розділяти на волокна, частини що-небудь зсукане, звите. Словник української мови в 11 томах
- розсукувати — Розсукувати, -кую, -єш сов. в. розсука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Разсучивать, разсучить, раскручивать, раскрутить. Словник української мови Грінченка