1. Словник української мови в 11 томах

розсукувати

РОЗСУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСУКА́ТИ, розсучу́, розсу́чиш і розсука́ю, розсука́єш, док., перех.

1. Розкручувати, розплітати, розділяти на волокна, частини що-небудь зсукане, звите.

Щоб не було потовщення [у виробі], в місцях з’єднання нитку пров’язують щільніше. Якщо нитки дуже товсті, кінчики їх злегка розсукують і висмикують з них частину волокон (В’язання.., 1957, 30).

2. розм. Відгортати, відкочувати що-небудь засукане.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсукувати — розсу́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розсукувати — -ую, -уєш, недок., розсукати, розсучу, розсучиш і розсукаю, розсукаєш, док., перех. 1》 Розкручувати, розплітати, розділяти на волокна, частини що-небудь зсукане, звите. 2》 розм. Відгортати, відкочувати що-небудь засукане. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсукувати — РОЗСУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСУКА́ТИ, розсучу́, розсу́чиш і розсука́ю, розсука́єш, док., що. 1. Розкручувати, розплітати, розділяти на волокна, частини що-небудь зсукане, звите. Словник української мови у 20 томах
  4. розсукувати — Розсу́кувати, -су́кую, -су́куєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розсукувати — Розсукувати, -кую, -єш сов. в. розсука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Разсучивать, разсучить, раскручивать, раскрутить. Словник української мови Грінченка