1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

розчути

Розчу́ти, -чу́ю, -чу́єш

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчути — розчу́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розчути — -ую, -уєш, док., перех. і без додатка. Добре, ясно почути, розібрати те, що говорять. || Відчути, уловити іронію, сарказм у чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розчути — РОЗЧУ́ТИ див. розчува́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. розчути — ПОЧУ́ТИ (сприйняти слухом щось), ДОЧУ́ТИ, РОЗЧУ́ТИ, УЧУ́ТИ (ВЧУ́ТИ), ДОЧУ́ТИСЯ розм., РОЗСЛУ́ХАТИ розм., РОЗСЛУ́ХАТИСЯ розм., ЗАЧУ́ТИ діал. Так дивиться сарна в дрімучому лісі, Неначе почувши десь шелест в кущах... (О. Словник синонімів української мови
  5. розчути — РОЗЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без додатка. Добре, ясно почути, розібрати те, що говорять. В гомоні почувся ковалів голос. Перших слів дехто й не розчув, бо не кричав коваль, а говорив стиха (Головко, II, 1957, 221); — Що батько хоче?... Словник української мови в 11 томах