1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

рученька

Ру́ченька, -ньки, -ньці; -ньки, -ньок

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рученька — ру́ченька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рученька — див. рука Словник синонімів Вусика
  3. рученька — -и, ж. Зменш.-пестл. до ручка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рученька — РУ́ЧЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ру́чка 1. Зайде сонце – Катерина По садочку ходить, На рученьках носить сина (Т. Шевченко); З перших літ дитину мати За рученьку водить (П. Грабовський). ◇ (1) Згорну́ти ру́ченьки (д) див. Словник української мови у 20 томах
  5. рученька — згорта́ти (склада́ти) / згорну́ти (скла́сти) ру́ки. 1. Переставати щось робити, ставати пасивним. Старість білим волосом припорошила його голову, але він не згортав рук, не кидав праці (М. Фразеологічний словник української мови
  6. рученька — РУ́ЧЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ру́чка 1. Зайде сонце — Катерина По садочку ходить, На рученьках носить сина (Шевч., І, 1963, 24); З перших літ дитину мати За рученьку водить (Граб., II, 1959, 415). ◊ Побра́тися за ру́ченьки див. побра́тися; Покаля́ти ру́ченьки див. покаля́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. рученька — Рученька, ручечка, -ки ж. ум. отъ рука. Словник української мови Грінченка