рученька
РУ́ЧЕНЬКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до ру́чка 1.
Зайде сонце – Катерина По садочку ходить, На рученьках носить сина (Т. Шевченко);
З перших літ дитину мати За рученьку водить (П. Грабовський).
◇ (1) Згорну́ти ру́ченьки (д) див. згорта́ти;
Побра́тися за ру́ки (ру́чки, ру́ченьки) див. побра́тися;
Покаля́ти ру́ки (ру́чки, ру́ченьки) див. покаля́ти;
(2) Ру́ченьки лама́ти (д) див. лама́ти;
(3) Ру́ченьки ломи́ти (д) див. лама́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рученька — ру́ченька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- рученька — див. рука Словник синонімів Вусика
- рученька — -и, ж. Зменш.-пестл. до ручка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- рученька — згорта́ти (склада́ти) / згорну́ти (скла́сти) ру́ки. 1. Переставати щось робити, ставати пасивним. Старість білим волосом припорошила його голову, але він не згортав рук, не кидав праці (М. Фразеологічний словник української мови
- рученька — Ру́ченька, -ньки, -ньці; -ньки, -ньок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рученька — РУ́ЧЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ру́чка 1. Зайде сонце — Катерина По садочку ходить, На рученьках носить сина (Шевч., І, 1963, 24); З перших літ дитину мати За рученьку водить (Граб., II, 1959, 415). ◊ Побра́тися за ру́ченьки див. побра́тися; Покаля́ти ру́ченьки див. покаля́ти. Словник української мови в 11 томах
- рученька — Рученька, ручечка, -ки ж. ум. отъ рука. Словник української мови Грінченка