1. Словник української мови у 20 томах

ручаєць

РУЧА́ЄЦЬ, а́йця, ч.

Зменш. до руча́й.

У глибокому вибалку протікав невеличкий ручаєць з напрочуд прозорою заохотливою водою (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ручаєць — руча́єць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ручаєць — -айця, ч. Зменш. до ручай. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ручаєць — РУЧА́ЄЦЬ, а́йця, ч. Зменш. до руча́й. У глибокому вибалку протікав невеличкий ручаєць з напрочуд прозорою заохотливою водою (Ле, Побратими, 1954, 40). Словник української мови в 11 томах
  4. ручаєць — Ручай, -ча́ю м. Ручей. Приблудився до гаю, дрібненького ручаю і став коня панувати. Чуб. V. 946. ум. ручаєць. Чуб. 1ІІ. 305. Словник української мови Грінченка