1. Словник української мови Грінченка

ручаєць

Ручай, -ча́ю

м. Ручей. Приблудився до гаю, дрібненького ручаю і став коня панувати. Чуб. V. 946. ум. ручаєць. Чуб. 1ІІ. 305.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ручаєць — руча́єць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ручаєць — -айця, ч. Зменш. до ручай. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ручаєць — РУЧА́ЄЦЬ, а́йця, ч. Зменш. до руча́й. У глибокому вибалку протікав невеличкий ручаєць з напрочуд прозорою заохотливою водою (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  4. ручаєць — РУЧА́ЄЦЬ, а́йця, ч. Зменш. до руча́й. У глибокому вибалку протікав невеличкий ручаєць з напрочуд прозорою заохотливою водою (Ле, Побратими, 1954, 40). Словник української мови в 11 томах