секреція

Секре́ція, -ції, -цією

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. секреція — секре́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. секреція — I -ї, ж., фізіол. Утворення й виділення залозами особливих речовин, необхідних для життєдіяльності організму. II -ї, ж., геол. Мінеральне утворення, що виникло в результаті заповнення порожнини в гірській породі кристалічною або колоїдною речовиною. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. секреція — (мед.) витеч, витека Словник чужослів Павло Штепа
  4. секреція — СЕКРЕ́ЦІЯ, ї, ж., фізл. Утворення й виділення залозами особливих речовин, необхідних для життєдіяльності організму. Сік квашених помідорів є потужним збудником шлункової секреції (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. секреція — секре́ція (лат. secretio – відокремлення) процес утворення й виділення залозами людини та більшості тварин специфічних продуктів – секретів (2) та інкретів (гормонів), необхідних для життєдіяльності організму або для підтримання виду. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. секреція — Утворення в організмі тварин і людини, переважно в залозах, різноманітних необхідних для життя субстанцій; внутрішня с. — виділення гормонів у кров, лімфу і тканинні рідини; зовнішня с. — виділення на поверхню тіла або слизових оболонок, напр. Універсальний словник-енциклопедія
  7. секреція — СЕКРЕ́ЦІЯ, ї, ж., фізл. Утворення й виділення залозами особливих речовин, необхідних для життєдіяльності організму. Сік квашених помідорів є потужним збудником шлункової секреції (Мед. Словник української мови в 11 томах