1. Словник української мови у 20 томах

секреція

СЕКРЕ́ЦІЯ, ї, ж., фізл.

Утворення й виділення залозами особливих речовин, необхідних для життєдіяльності організму.

Сік квашених помідорів є потужним збудником шлункової секреції (з наук. літ.);

Спадкову природу мають багато захворювань залоз внутрішньої секреції (з наук.-попул. літ.).

△ (1) Вну́трішня секре́ція, мед. – утворення, виділення залозистими клітинами біологічно активних речовин (гормонів) безпосередньо у кров або у тканинну рідину для забезпечення обміну речовин організму, його пристосованості до умов довкілля.

Внутрішня секреція настільки тісно зв'язана з нервовою системою, що в цілому організмі функції обох систем можна вважати невіддільними (з навч. літ.);

Усі залози внутрішньої секреції є регуляторами обміну речовин (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. секреція — секре́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. секреція — I -ї, ж., фізіол. Утворення й виділення залозами особливих речовин, необхідних для життєдіяльності організму. II -ї, ж., геол. Мінеральне утворення, що виникло в результаті заповнення порожнини в гірській породі кристалічною або колоїдною речовиною. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. секреція — (мед.) витеч, витека Словник чужослів Павло Штепа
  4. секреція — секре́ція (лат. secretio – відокремлення) процес утворення й виділення залозами людини та більшості тварин специфічних продуктів – секретів (2) та інкретів (гормонів), необхідних для життєдіяльності організму або для підтримання виду. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. секреція — Утворення в організмі тварин і людини, переважно в залозах, різноманітних необхідних для життя субстанцій; внутрішня с. — виділення гормонів у кров, лімфу і тканинні рідини; зовнішня с. — виділення на поверхню тіла або слизових оболонок, напр. Універсальний словник-енциклопедія
  6. секреція — Секре́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. секреція — СЕКРЕ́ЦІЯ, ї, ж., фізл. Утворення й виділення залозами особливих речовин, необхідних для життєдіяльності організму. Сік квашених помідорів є потужним збудником шлункової секреції (Мед. Словник української мови в 11 томах