1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

синтаксичний

Синтакси́чний, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синтаксичний — синтакси́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. синтаксичний — [сиентаксичнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. синтаксичний — -а, -е. Стос. до синтаксису (у 1 знач.). Синтаксичний зв'язок. Синтаксична конструкція. Синтаксична функція — роль, призначення синтаксичних одиниць і граматичних засобів у побудові зв'язного мовлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. синтаксичний — СИНТАКСИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до синтаксису (у 1 знач.). Поділ дієслів на перехідні і неперехідні здійснюється за синтаксичною ознакою: здатністю дієслова поєднуватися з іменниками у формі знахідного відмінка без прийменника (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. синтаксичний — СИНТАКСИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до синтаксису (у 1 знач.). Поділ дієслів на перехідні і неперехідні здійснюється за синтаксичною ознакою: здатністю дієслова поєднуватися з іменниками у формі знахідного відмінка без прийменника (Сучасна укр. літ. Словник української мови в 11 томах