соромітний

Значення в інших словниках

1. соромітний — соромі́тний прикметник Орфографічний словник української мови
2. соромітний — (- очі) безсоромний; (жарт) непристойний, масний, солоний, стидкий; кн. соромний. Словник синонімів Караванського
3. соромітний — див. нахабний Словник синонімів Вусика
4. соромітний — -а, -е. 1》 Те саме, що сороміцький. 2》 Який не почуває сорому (у 1 знач.), не соромиться; безсоромний. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. соромітний — СОРОМІ́ТНИЙ, а, е. 1. Те саме, що соромі́цький. Хату вимазано дьогтем: паничів срамотно так понамальовано і соромітні слова (А. Головко); Те соромітне підморгування, що ним почастував Суліман Катерину, буквально її перевернуло (Ірина Вільде). Словник української мови у 20 томах
6. соромітний — БЕЗСОРО́МНИЙ (який не почуває сорому, не соромиться за свої аморальні, непристойні вчинки), БЕЗСТИ́ДНИЙ заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал.; СОРОМІ́ТНИЙ, СТИДКИ́Й розм., СТРАМНИ́Й розм., СТРАМНЮ́ЧИЙ підсил. розм. (перев. у знач. Словник синонімів української мови
7. соромітний — СОРОМІ́ТНИЙ, а, е. 1. Те саме, що соромі́цький. Хату вимазано дьогтем: паничів срамотно так понамальовано і соромітні слова (Головко, І, 1957, 218); Те соромітне підморгування, що ним почастував Суліман Катерину, буквально її перевернуло (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах
8. соромітний — Соромітний, -а, -е = сороміцький. Шевч. ІІ. 162. Словник української мови Грінченка