1. Словник української мови в 11 томах

соромітний

СОРОМІ́ТНИЙ, а, е.

1. Те саме, що соромі́цький.

Хату вимазано дьогтем: паничів срамотно так понамальовано і соромітні слова (Головко, І, 1957, 218);

Те соромітне підморгування, що ним почастував Суліман Катерину, буквально її перевернуло (Вільде, Сестри.., 1958, 402).

2. Який не почуває сорому (у 1 знач.), не соромиться; безсоромний.

— Шелесь, шелесь по дубині, Шапки хлопці погубили, Тілько наймит не згубив, Удовівну полюбив… — Соромітна, нехай їй лихо! (Шевч., II, 1953, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соромітний — соромі́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. соромітний — (- очі) безсоромний; (жарт) непристойний, масний, солоний, стидкий; кн. соромний. Словник синонімів Караванського
  3. соромітний — див. нахабний Словник синонімів Вусика
  4. соромітний — -а, -е. 1》 Те саме, що сороміцький. 2》 Який не почуває сорому (у 1 знач.), не соромиться; безсоромний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. соромітний — СОРОМІ́ТНИЙ, а, е. 1. Те саме, що соромі́цький. Хату вимазано дьогтем: паничів срамотно так понамальовано і соромітні слова (А. Головко); Те соромітне підморгування, що ним почастував Суліман Катерину, буквально її перевернуло (Ірина Вільде). Словник української мови у 20 томах
  6. соромітний — БЕЗСОРО́МНИЙ (який не почуває сорому, не соромиться за свої аморальні, непристойні вчинки), БЕЗСТИ́ДНИЙ заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал.; СОРОМІ́ТНИЙ, СТИДКИ́Й розм., СТРАМНИ́Й розм., СТРАМНЮ́ЧИЙ підсил. розм. (перев. у знач. Словник синонімів української мови
  7. соромітний — Соромі́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. соромітний — Соромітний, -а, -е = сороміцький. Шевч. ІІ. 162. Словник української мови Грінченка