1. Словник української мови в 11 томах

соромітник

СОРОМІ́ТНИК, а, ч. Людина, що не має сорому (у 1 знач.), зневажає правила пристойності; безсоромник.

Добре вихована людина може читати все. Обурюватися природними речами може тільки морально звихнута свинота або рафіновані соромітники, які, керуючись своєю псевдомораллю, не дивляться на зміст, а розлючено кидаються на окремі слова (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 193).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соромітник — соромі́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. соромітник — див. нахабний Словник синонімів Вусика
  3. соромітник — -а, ч. Людина, що не має сорому (у 1 знач.), незважає на правила пристойності; безсоромник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. соромітник — СОРОМІ́ТНИК, а, ч. Людина, що не має сорому (у 1 знач.), зневажає правила пристойності; безсоромник. Добре вихована людина може читати все. Словник української мови у 20 томах
  5. соромітник — БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИК рідше, БЕЗСТИ́ДНИК заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИК діал., СРАМНИ́К заст. Словник синонімів української мови
  6. соромітник — Соромі́тник, -ника, -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. соромітник — Соромітник, -ка м. Безстыдникъ. То паскудник, соромітник, він і батька і матір ні за що не має. Васильк. у. Словник української мови Грінченка