1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

спориш

Спори́ш і шпори́ш, -шу, -шем

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спориш — спори́ш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. спориш — -у, ч., бот. Рослина родини гречкових з дуже галузистими або прямостоячими стеблами, яку використовують у народній медицині як в'яжучий і сечогінний засіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спориш — СПОРИ́Ш, у́, ч., бот. Рослина родини гречкових з дуже галузистими або прямостоячими стеблами, яку використовують у народній медицині як в'яжучий і сечогінний засіб. Словник української мови у 20 томах
  4. спориш — Поширена на всій земній кулі трав'яниста рослина родини гречкових; в Україні 12 видів, найпоширеніші с. звичайний і с. Роберта — лікарські рослини; росте на полях, вздовж доріг, на пісках. Універсальний словник-енциклопедія
  5. спориш — СПОРИ́Ш, у́, ч., бот. (Роlygопит L.). Рослина родини гречкових з дуже галузистими або прямостоячими стеблами, яку використовують у народній медицині як в’яжучий і сечогінний засіб. Словник української мови в 11 томах
  6. спориш — Спориш, -шу м. раст. Poligonum aviculare L. Анн. 263. Ой не стелися, зелений споришу, а по крутій горі. О. 1861. IV. 103. Словник української мови Грінченка