стерпіти

Значення в інших словниках

1. стерпіти — сте́рпіти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. стерпіти — [стерп'ітие] -пл'у, -пиеш, -пл'ат'; нак. -ерп, -ерптеи Орфоепічний словник української мови
3. стерпіти — СТЕ́РПІТИ, плю, пиш; мн. сте́рплять; док., кого, що і без прям. дод., перев. із запереч. не. 1. Утриматися, здержатися від яких-небудь слів, учинків і т. ін. – Терпіла я, та й не стерпіла, пішла в Тернівку сповідатися (І. Словник української мови у 20 томах
4. стерпіти — -плю, -пиш; мн. стерплять; док., перех. і без додатка, перев. із запереч. не. 1》 Утриматися, здержатися від яких-небудь слів, учинків і т. ін. 2》 Терпляче витримати якісь фізичні або моральні страждання, біль, несприятливі умови, щось неприємне, тяжке. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стерпіти — СТЕ́РПІТИ, плю, пиш; мн. сте́рплять; док., перех. і без додатка, перев. із запереч. не. 1. Утриматися, здержатися від яких-небудь слів, учинків і т. ін. — Терпіла я, та й не стерпіла, пішла в Тернівку сповідатися (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
6. стерпіти — Стерпіти, -плю, -пиш гл. 1) Утерпѣть, вытерпѣть. Донька не стерпіла, борзо прилетіла. Гол. І. 195. 2) Вынести, перенести. Хто в біді біду стерпить, а хто в гаразді, — щоб ніколи біди не знав. Ном. № 2153. Кривоніс не стерпів такої одповіді. Стор. МПр. 137. Словник української мови Грінченка