1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

струп

Струп, -па; стру́пи, -пів

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. струп — Струп: — незагоєна до кінця рана [52] Словник з творів Івана Франка
  2. струп — струп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. струп — СТРУП, а, ч. Кірка, яка вкриває поверхню або краї рани, що загоюється. У свитині латаній дрожала [дрижала] Якась людина. На ногах І на руках повиступала Од стужі кров; аж струпом стала (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. струп — -а, ч. Кірка, яка вкриває поверхню або краї рани, що загоюється. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. струп — СТРУП, а, ч. Кірка, яка вкриває поверхню або краї рани, що загоюється. У свитині латаній дрожала [дрижала] Якась людина. На ногах І на руках повиступала Од стужі кров; аж струпом стала (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  6. струп — Струп, -пу м. 1) Струпъ. Чує муха де струп, туди й летить. Чуб. І. 268. Словник української мови Грінченка