стрілецький
Стріле́цький, -ка, -ке
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стрілецький — стріле́цький прикметник Орфографічний словник української мови
- стрілецький — (одяг) вояцький, військовий; (- зброю) вогнепальний; (рій) піхотний. Словник синонімів Караванського
- стрілецький — [стр'ілец'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- стрілецький — СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до стріле́ць. Одної прегарної днини лунали лісисті пригірки Зелеменя голосами стрілецьких рогів і криками численних стрільців (І. Словник української мови у 20 томах
- стрілецький — -а, -е. 1》 Прикм. до стрілець. || Власт. стрільцеві, стрільцям; такий, як у стрільця. || Який складається зі стрільців (у 2 знач.). 2》 Стос. до занять стрільбою, пов'язаний зі стрільбою. || Признач. для стрільби. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стрілецький — МИСЛИ́ВСЬКИЙ, ЛОВЕ́ЦЬКИЙ, ЗВІРОЛОВЕ́ЦЬКИЙ, ЗВІРОБІ́ЙНИЙ, СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, ПОЛЬОВИ́Й, УЛО́ВЧИЙ (ВЛО́ВЧИЙ) (про собак та їхні якості). Це була хороша мисливська рушниця (З. Тулуб); За кілька днів до відкриття мисливського сезону ми вже дебатуємо: куди? (О. Словник синонімів української мови
- стрілецький — СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до стріле́ць. Одної прегарної днини лунали лісисті пригірки Зелеменя голосами стрілецьких рогів і криками численних стрільців (Фр. Словник української мови в 11 томах
- стрілецький — Стрілецький, -а, -е Охотничій. Крест стрілецький. Федьк. І. 19. Словник української мови Грінченка