стрілецький

МИСЛИ́ВСЬКИЙ, ЛОВЕ́ЦЬКИЙ, ЗВІРОЛОВЕ́ЦЬКИЙ, ЗВІРОБІ́ЙНИЙ, СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, ПОЛЬОВИ́Й, УЛО́ВЧИЙ (ВЛО́ВЧИЙ) (про собак та їхні якості). Це була хороша мисливська рушниця (З. Тулуб); За кілька днів до відкриття мисливського сезону ми вже дебатуємо: куди? (О. Гончар); Клавда переодяглася в ловецький одяг і поїхала (Ірина Вільде); Вважаю, що шхуну негайно треба послати в Мурманськ на ремонт, щоб встигнути взяти участь у весняній звіробійній кампанії (М. Трублаїні); Одної прегарної днини лунали лісисті пригірки Зелеменя голосами стрілецьких рогів і криками численних стрільців (І. Франко); Польові якості собак; — А ти, Уласе, доглядатимеш моїх вловчих собак, моїх коней (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. мисли́вець.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

стрілецький — стріле́цький прикметник Орфографічний словник української мови
стрілецький — (одяг) вояцький, військовий; (- зброю) вогнепальний; (рій) піхотний. Словник синонімів Караванського
стрілецький — [стр'ілец'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
стрілецький — СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до стріле́ць. Одної прегарної днини лунали лісисті пригірки Зелеменя голосами стрілецьких рогів і криками численних стрільців (І. Словник української мови у 20 томах
стрілецький — -а, -е. 1》 Прикм. до стрілець. || Власт. стрільцеві, стрільцям; такий, як у стрільця. || Який складається зі стрільців (у 2 знач.). 2》 Стос. до занять стрільбою, пов'язаний зі стрільбою. || Признач. для стрільби. Великий тлумачний словник сучасної мови
стрілецький — Стріле́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
стрілецький — СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до стріле́ць. Одної прегарної днини лунали лісисті пригірки Зелеменя голосами стрілецьких рогів і криками численних стрільців (Фр. Словник української мови в 11 томах
стрілецький — Стрілецький, -а, -е Охотничій. Крест стрілецький. Федьк. І. 19. Словник української мови Грінченка